Чи затримує двомовність розвиток 2-річної дитини?
- 20.04.18, 01:00
Вчора в мене сталася неприємна ситуація. Я живу в російськомовному місті і майже все життя розмовляю російською, але минулого року вирішив перейти на українську. Чималу роль в цьому зіграв мій син, Влад, якому зараз майже 2 з половиною роки. Він зараз більш-менш починає говорити. Я хочу, щоб він сприймав українську мову як рідну і легко пристосувався до освіти, яка буде проводитися саме державною мовою, а також краще сприймав україномовний медіаконтент. Останній рік я спілкувався з ним виключно українською (російської його вчить мама, усі інші родичі та вихователька з дитсадку, тож моя частка в його вихованні не надто висока) і показую повчальні та розважальні мультики обома мовами.
Але так сталося, що вчора моя дружина повідомила мені, що дитяча психологиня, яка відвідувала групу Владика, сказала, ніби мій син був єдиним в групі, хто відповідав українською (чи чимось подібним до неї), коли до нього звертались російською. Ба більше, в нього начебто виявили дисбаланс у розвитку. Звісно, дружина не хотіла, щоб дитина через мене затримувалась у розвитку, і заборонила мені розмовляти з ним українською, звівши нанівець мої зусилля. Нібито, нехай спочатку російську засвоїть, а потім, колись, через кілька років хай вивчає українську.
Чи правильно це? Чи буде дитина після цього сприймати українську мову як рідну, або буде сприймати її суто як формальність, як це було зі мною більшу частину життя? Чи насправді двомовність погіршує розвиток дитини або вона, навпаки, сприяє розвитку в майбутньому?
Питання закрите
4
Повернутися до відповідей
Lulu
16:44, 20.04.2018
Цей дебільний москалячий міф, до речі, стосується винятково українсько-російської двомовності. Але посудіть самі, як наявність додаткової розумової активності, необхідність сортувати і класифікувати два (або більше) види понять, позначень; висловлювати двома (або більше) способами одне і те ж, ЯК така постійна аналітична розумова діяльність може погіршувати розвиток? І до цього висновку дійшли на підставі одного "невлучання" 2,5 річною дитиною у сенс чийогось запитання? А дозвольте поцікавитися, якою мовою виявляли у нього той "начебто дисбаланс у розвитку"? Цікаво, а що як до цього геніального вихователя звернутися, приміром, хорватською або чеською, у нас не вийде оголосити його дебілом на підставі його високоінтелектуальних відповідей? Та гнати їх треба сраною мітлою, а не давати дітей
Lulu
1 16:49, 20.04.2018
на виховання.
Цілком підтримую Вашу позицію і Ваш скепсис, що звучить у питанні. Звісно, чим більше мов, тим краще. Всі його "дисбаланси" дуже скоро минуть. Один з них можете усунути Ви самі вже сьогодні: вчіть його перепитувати, попрохати повторити питання українською мовою.
А в разі чого і сказати: "Пробачте, я вас не розумію. І ідть собі, розвинутий(а) Ви наш!" ))) Це так, щоб грубості не писати )
WalesDragon
2 23:54, 22.04.2018 Відповідь на 1 от Lulu
Дякую Вам за відповідь та поради!
Так, інколи здається, що деякі люди ментально застрягли у 2013-му або, навіть, 1990-му)
І взагалі, з якого це дива дитина обов'язково має вивчати мову меншини до якої не належить?
Lulu
3 15:24, 23.04.2018 Відповідь на 2 от WalesDragon
Насправді, набагато раніше, ніж 1990. Це пророщене в багатьох головах насіння багатосотлітнього імперського підпорядкування. Воно дало добре збіжжя - вистачить ще не одному поколінню.
З того, як Ви пишете, то у Вашій родині то либонь не мова меншини, оскільки мама то половина, батько - друга половина. І нехай "мова меншини" буде також освоєна Вашим сином, як і рідна, і не з обов'язкового примусу, але природним шляхом у необхідному обсязі. Страшного в цьому аж нічого немає. Головне, побажаю Вам терпіння відстояти свою прагматичну і патріотичну позицію, довести абсурдність всіх цих думок про "дисбаланси" та не допустити розбрату у родині.