Який зв'язок між кишківником та емоціями?
- 31.10.14, 13:44
Ще донедавна я би сприйняла таке питання аморальним і гостро висміяла би автора. Але.
Напередодні ненароком почула фразу якоїсь титулованої у відповідних знаннях жіночки в одній передачі по телеку. Про те, що відношення до матеріальних цінностей, зокрема, до грошей, формується в дитини на стадії здобуття вміння какати у горщик. От таке смішнюче дійство, але це факт. Науковий. Виявляється, якщо дитинці не дозволяти сидіти на горщику досхочу - вона виростає скупою, жадною, та дріб'язковою.
І тут мене як підштрикнуло - ці слова дещо пояснюють з моїх власних спостережень! Давно запримітила: кожне щире радісне естетичне захоплення чимсь візуально супроводжується спринтом до вбиральні "по великому" реально. І це дивує.
Варто тільки чимсь захопитися, приємно здивуватися!
Під час шопінгу, якщо пощастило роздивлятися, переглядати, міряти, дуже красиві речі - я мушу звідти мало не вибігати в пошуках напису "wc".
Так само й під час переглядання дуже красивих колекцій тканини (а я обожнюю шити).
Навиворіт вивертає.
Я думала, може це якась алергія на тканину. Але ні, бо коли захопилася веб-розробкою, то під час споглядання геніальних вирішень цікавих задач - зі мною почало відбувати те саме. Особливо, якщо ці задачі графічні, і візуально картинка приносить задоволення (наприклад, коли дізналася, як роблять пасхалки в action-грі).
Тож, ані тканина, ані раціон тут ні до чого.
Тут явний зв'язок між дуже сильною позитивною емоцією щирого радісного захоплення та кишківником.
Хто може пояснити цей факт?
Заглиблюючись в це питання, пов'язуючи факти, спогади, аналізуючи вплив державного виховання (різні ситуації зі шкіл та садків), маю всі підстави вважати і сигналізувати: дітей змалку пресували на тему какання, стимулювали боязнь ходити по великому в школах та садках, вдавалися навіть до певних заборон. А отже, маю підстави вважати питання серйозним.
Доречі, здається я знайшла "золоту формулу" здоров'я . Більше радості в житті - менше проблем зі здоров'ям.
Простіше кажучи - емоції впливають на здоров'я.
Як зветься наука, що вивчає зв'язок між емоціями і здоров'ям?
Напередодні ненароком почула фразу якоїсь титулованої у відповідних знаннях жіночки в одній передачі по телеку. Про те, що відношення до матеріальних цінностей, зокрема, до грошей, формується в дитини на стадії здобуття вміння какати у горщик. От таке смішнюче дійство, але це факт. Науковий. Виявляється, якщо дитинці не дозволяти сидіти на горщику досхочу - вона виростає скупою, жадною, та дріб'язковою.
І тут мене як підштрикнуло - ці слова дещо пояснюють з моїх власних спостережень! Давно запримітила: кожне щире радісне естетичне захоплення чимсь візуально супроводжується спринтом до вбиральні "по великому" реально. І це дивує.
Варто тільки чимсь захопитися, приємно здивуватися!
Під час шопінгу, якщо пощастило роздивлятися, переглядати, міряти, дуже красиві речі - я мушу звідти мало не вибігати в пошуках напису "wc".
Так само й під час переглядання дуже красивих колекцій тканини (а я обожнюю шити).
Навиворіт вивертає.
Я думала, може це якась алергія на тканину. Але ні, бо коли захопилася веб-розробкою, то під час споглядання геніальних вирішень цікавих задач - зі мною почало відбувати те саме. Особливо, якщо ці задачі графічні, і візуально картинка приносить задоволення (наприклад, коли дізналася, як роблять пасхалки в action-грі).
Тож, ані тканина, ані раціон тут ні до чого.
Тут явний зв'язок між дуже сильною позитивною емоцією щирого радісного захоплення та кишківником.
Хто може пояснити цей факт?
Заглиблюючись в це питання, пов'язуючи факти, спогади, аналізуючи вплив державного виховання (різні ситуації зі шкіл та садків), маю всі підстави вважати і сигналізувати: дітей змалку пресували на тему какання, стимулювали боязнь ходити по великому в школах та садках, вдавалися навіть до певних заборон. А отже, маю підстави вважати питання серйозним.
Доречі, здається я знайшла "золоту формулу" здоров'я . Більше радості в житті - менше проблем зі здоров'ям.
Простіше кажучи - емоції впливають на здоров'я.
Як зветься наука, що вивчає зв'язок між емоціями і здоров'ям?
- 01.11.14, 11:07
Мені часто пишуть, що написане тут давно всім відомо, і само собою давно вже відоме. Відоме всім і скрізь від старих до малих.
Виходить, тільки я така тупа і не знала
А може знала. Тільки не фіксувала ці знання саме усвідомленням. А? Що як саме так? ;)
Пропоную всім, кому щось відоме з проявів на фізичному тілі якихось емоцій описати це тут.
Можливо, давно вже відомо від чого з'являються прищі, а хтось один не знає, наприклад. Чи там, від чого болить голова в людей, пропадає чи навпаки підвищений апетит. Тощо.
Прошу!
13241
10175
Краща відповідь:
Ну, так это давно известно! Не зря же у людей вырывается, иногда - "какая красота - усраться можно!" ))) Так что, снимайте с себя погоны первооткрывателя какой-то "формулы"... .
Питання закрите
0
Повернутися до відповідей
PRETENDER
22:04, 31.10.2014
"Як зветься наука, що вивчає зв'язок між емоціями і здоров'ям?"
ПСИХИАТРИЯ
Rиsя
31 23:58, 01.11.2014 Відповідь на 28 от PRETENDER
Проще говоря, моему брату всегда не хватало отца. Мужской компании. Женская его меняла так, что его самого не устраивало своё развитие в женской компании.
Очень сильно влияла мама. Мама любила демонстрировать свое силовое преимущество.
Вот и представьте каково, когда мальчик страдает от нехватки в своей жизни компании мужчин, от влияния нашей девичей компании, плюс ко всему его избивает женщина.
У мамы были тоже такие методы... Если ты противишься наказанию и начинаешь отбиваться - она считала необходимым пресечь такое немедленно.
Однажды я пришла в гости к маме и увидела, что она связала брата. Привязала его к стулу.
Это было после того, как он бросил школу. И это его добивало, ломало окончательно. Он и так ненавидел женскую компанию. Хотел стать мужиком. А женщина его так унизила
Rиsя
32 00:04, 02.11.2014 Відповідь на 28 от PRETENDER
Плюс ко всему удары судьбы на моего брата обрушивались снова и снова. Он пережил какое-то гомосексуальное насилие. Он об этом писал, а мама нашла записи, и подложила так, чтоб я их прочитала.
Реально человек не успел даже стать человеком! Не успел даже, как тот росток, едва пробился к свету, не успел даже выпрямиться. А его - шлеп! И таких "шлеп" было нанесено слишком много для того, чтоб возобновиться.
До того, как с ним начали происходить неприятности в школе, он было изучил том настоящей химии (не школьный учебник, а толстый взрослый том). Ему это далось. Читал с интересом, сам. Как романчик. Всем помогал в школе с химией, с контрольными. Но от олимпиады, на которую его пригласили, отказался. В нашей школе было опасно быть умным - избивали.