Людям взагалі не можна вірити, в тому числі і тим, що присвоїли собі право говорити від імені "бога", не маючи при цьому жодних розумних аргументів на користь істинності своїх байок (окрім тупого фанатизму, коли про те, що "бог" хоче, кого він "любить" і т.п., та і взагалі, хто він такий по своїй природі розповідають з такою впевненістю, ніби вчора пили з ним по 100 грам і він їм особисто все це розповів...). Більше того: вірити не можна навіть "собі".. Змінити конфесію? Хіба "вільна людина" мусить мати необхідність бути бараном в стаді? Якщо вона дійсно створена з "свободою волі", а не дешевим біороботом, рабом, просто вівцею з ілюзією вибору і власної значимості, яку "добрий пастор" пасе явно не без власної вигоди в цьому процесі...
Це нагадує мені ті часи, коли переді мною ставили завдання, смисл існування яких і їх корисність були для мене, м'яко кажучи, не очевидними, зате очевидною була нестерпність і безглуздість існування, а також перспектива типу: якщо заліз в гімно по коліна, то докладай максимум зусиль і зможеш пірнути в нього з головою... І це ще було б "пів біди", якби я хоча б мав уявлення як їх виконувати, з чого почати, в якому напрямку рухатися і голова не боліла від самої тільки спроби "зрушити з місця"...
А тепер в мене особливо ніякого "натхнення" немає ні до чого, не цікавить мене нічого з того, що більшість вважає смислом життя, тому я "чужий" для цього світу, а світ для мене, "бракована деталь", неповноцінний "раб системи". А під'єднатися кудись я мабуть не зможу, поки нарешті не помру...
Хто не побачив Бога при житті, не побачить і після. Так написано в біблії. Чи вирішить смерть всі питання?
Речі, якими не користуєшся кілька років, краще викинути на смітник і звільнити місце для чогось більш необхідного. Чи для того дане нам життя, щоб страждати і ждати коли воно нарешті скінчиться?
Ми у театрі. Ми займаємо кращі місця у першім ряду. Ми очікуємо початку вистави...Вона почнеться як тільки підніметься завіса... Ми знесилені від чекання і вже готові піти геть... Аж раптом хтось вказує нам на мотузок що піднімає завісу! Він затиснутий в вашій руці...
Режисер ставив цей спектакль лише для того, щоб побачити своє творіння вашими очима. Кому потрібен театр в якому відсутній глядач? Я вказую на мотузок... А тягти за нього чи вішатись на ньому...
Все ж таки для мене це залишається теорією без можливості практичного застосування. Щоб не вішатись є аж декілька причин: по-перше, комусь доведеться потім те все прибирати і закопувати, особливо батькам це не сподобається, по-друге, це видається чимось схожим на "втечу з в'язниці" (можуть накинути новий термін ще в гірших умовах, як поточні). А якби це буквально "потягти за мотузок" і я реально його бачив, мав таку "фізичну можливість", то може і "потягнув би", але ж в "театрі" виконується наперед написаний сценарій? Тоді мій вибір — ілюзія, він новий тільки для мене, насправді ж все давно "вибрано". А в біблії то є деякі речі, що явно не просто "з пальця взялися", та все ж воно настільки спотворене і перебрехане, що саме собі часто суперечить, і, очевидно, що не все там "істина"...
Повернутися до відповідей
Fatuus
12:04, 29.08.2018
Людям взагалі не можна вірити, в тому числі і тим, що присвоїли собі право говорити від імені "бога", не маючи при цьому жодних розумних аргументів на користь істинності своїх байок (окрім тупого фанатизму, коли про те, що "бог" хоче, кого він "любить" і т.п., та і взагалі, хто він такий по своїй природі розповідають з такою впевненістю, ніби вчора пили з ним по 100 грам і він їм особисто все це розповів...). Більше того: вірити не можна навіть "собі".. Змінити конфесію? Хіба "вільна людина" мусить мати необхідність бути бараном в стаді? Якщо вона дійсно створена з "свободою волі", а не дешевим біороботом, рабом, просто вівцею з ілюзією вибору і власної значимості, яку "добрий пастор" пасе явно не без власної вигоди в цьому процесі...
Fatuus
11 09:48, 23.09.2018 Відповідь на 10 от Благодійник
Це нагадує мені ті часи, коли переді мною ставили завдання, смисл існування яких і їх корисність були для мене, м'яко кажучи, не очевидними, зате очевидною була нестерпність і безглуздість існування, а також перспектива типу: якщо заліз в гімно по коліна, то докладай максимум зусиль і зможеш пірнути в нього з головою... І це ще було б "пів біди", якби я хоча б мав уявлення як їх виконувати, з чого почати, в якому напрямку рухатися і голова не боліла від самої тільки спроби "зрушити з місця"...
А тепер в мене особливо ніякого "натхнення" немає ні до чого, не цікавить мене нічого з того, що більшість вважає смислом життя, тому я "чужий" для цього світу, а світ для мене, "бракована деталь", неповноцінний "раб системи". А під'єднатися кудись я мабуть не зможу, поки нарешті не помру...
Благодійник
12 17:11, 04.10.2018
Хто не побачив Бога при житті, не побачить і після. Так написано в біблії. Чи вирішить смерть всі питання?
Речі, якими не користуєшся кілька років, краще викинути на смітник і звільнити місце для чогось більш необхідного. Чи для того дане нам життя, щоб страждати і ждати коли воно нарешті скінчиться?
Ми у театрі. Ми займаємо кращі місця у першім ряду. Ми очікуємо початку вистави...Вона почнеться як тільки підніметься завіса... Ми знесилені від чекання і вже готові піти геть... Аж раптом хтось вказує нам на мотузок що піднімає завісу! Він затиснутий в вашій руці...
Режисер ставив цей спектакль лише для того, щоб побачити своє творіння вашими очима. Кому потрібен театр в якому відсутній глядач? Я вказую на мотузок... А тягти за нього чи вішатись на ньому...
Fatuus
13 17:34, 04.10.2018 Відповідь на 12 от Благодійник
Все ж таки для мене це залишається теорією без можливості практичного застосування. Щоб не вішатись є аж декілька причин: по-перше, комусь доведеться потім те все прибирати і закопувати, особливо батькам це не сподобається, по-друге, це видається чимось схожим на "втечу з в'язниці" (можуть накинути новий термін ще в гірших умовах, як поточні). А якби це буквально "потягти за мотузок" і я реально його бачив, мав таку "фізичну можливість", то може і "потягнув би", але ж в "театрі" виконується наперед написаний сценарій? Тоді мій вибір — ілюзія, він новий тільки для мене, насправді ж все давно "вибрано". А в біблії то є деякі речі, що явно не просто "з пальця взялися", та все ж воно настільки спотворене і перебрехане, що саме собі часто суперечить, і, очевидно, що не все там "істина"...