1 10:20, 02.09.2018

Більше того: вірити не можна навіть "собі"..

Собі взято в лапки. Благодійнику, Ви знаєте відповідь на питання "ХТО Я"? Приєднуюсь до думки, що відповідь на це питання є відповіддю на всі питання... Але зараз " мені" дуже цікаво чому Ви так використали лапки?

• Відповісти
• з цитатою

2 15:51, 02.09.2018 Відповідь на 1 от Благодійник

Саме через питання "Хто я?" і взято в лапки слово "собі", тобто через припущення, наприклад, такої можливості, що мій мозок може бути всього лише "приймачем зовнішніх сигналів", а не генератором ідей, думок.. Та навіть якщо інколи це просто інтерпретація "внутрішньої програми", "прошивки" біоробота, то тим більше це не значить, що він диктує мені істину або правильний вибір. Але відповідь на питання "хто я?" все ж таки залишається для мене невизначеною і неоднозначною — чи я "персонаж гри" чи гравець, який цим персонажем керує. А якщо таких "гравців" декілька на одного персонажа? Тоді я просто ніхто, іграшка в руках паразитів "вищого рівня розвитку", об'єктивно позбавлена будь-якого смислу існування (так само, як і ті паразити, навіть якщо можливості їхні прямують до "всемогутності")...

• Відповісти
• з цитатою

3 09:14, 07.09.2018 Відповідь на 2 от Fatuus

Це питання не давало мені спокою багато років. Сьогодні мені здається, що "я" знаю відповідь. Якщо "Вам" цікаво міг би поділитися думками на цю тему. Критичні зауваження сприйняв би з вдячністю.

• Відповісти
• з цитатою

4 21:51, 07.09.2018 Відповідь на 3 от Благодійник

"Знаю" чи "вірю, що знаю"? Бо я мабуть ні у що не вірю, навіть в реальність свого існування. Все, що зараз називають "знанням", навіть на рівні офіційно визнаних наук мені видається не більше як вірою.. Бо для того, щоб щось довести, спочатку треба в щось повірити: аксіоми, постулати, "очевидність" чи навіть можливість практичного застосування яких і несуперечливість теорії в цілому ще не означає її істинності, тобто можна будувати якісь поверхневі моделі, що дають певні практичні результати, але аж ніяк не пояснюють справжню "природу речей", та і не факт тоді, що такі "закони" дійсно є глобальними і непорушними.. Поділитися то можна було і відразу, хоча б і тут.. Чи там 5 томів? Бо тоді мені мабуть не вистачить "енергії і натхнення" так багато читати...

• Відповісти
• з цитатою

5 09:45, 17.09.2018 Відповідь на 4 от Fatuus

Чисте знання не потребує віри. Воно просто існує. Постулати, аксіоми, гіпотези не мають до нЬого ніякого відношення. Воно приходить як осяяня і стає зрозуміло, що так було... і буде незалежно від того хто і ким себе вважає. Не пропоную просто повірити в наисане. Пропоную провести особисте дослідження і зробити висновки.Пропоную саме Вам, бо відчуваю готовність. Здатність мислити і завдяки цьому зберегти свй розум вільним від "істиних вчень" - це така рідкість.
Досить слів. До діла. Знайдіть місце і час де Вас не турбуватимуть хвилин 20 -30. Розслабтеся, закрийте очі і поступово відкидайте почуття і відчуття... Відключіть все... Утримуйтесь від засипання.
Коли все вдасця - залишиться лише усвідомлення "Я існую". Жодного внутрішнього промовляння! Жодної думки! Тількі усвідомлення...

• Відповісти
• з цитатою

6 22:04, 17.09.2018 Відповідь на 5 от Благодійник

Звичайно, що цей діалог не дуже тут доречний і все може бути видалено в будь-який момент разом з цим питанням, або окремо. Мені то не шкода своїх "трудів", але, по-перше, не бачу смислу "виступати на публіку", а по-друге, "мої думки" чомусь не поміщаються в відведену для коментаря кількість символів. Вони теж ніби "приходять як осяяня", та я не вважаю це достатньою умовою того, щоб ототожнювати їх з "чистим знанням".
Експеримент, звичайно, не вдався, не знаю, що мало з того вийти, та моя "тюрма" мене тримає надійно, наприклад "відчуття" мені складно відключити, зокрема таку штучну, мабуть спеціально створену "добрим творцем заради нашого щастя" ілюзію, як біль, але не суттєво.. Та пам'ятаю момент, коли це вдалося "механічним способом", як наслідок удару при падінні — ...

• Відповісти
• з цитатою

7 22:11, 17.09.2018 Відповідь на 5 от Благодійник

от тоді дійсно не залишилося ніяких відчуттів: ні слуху, ні зору, ні дотику, тобто взагалі ніяких сигналів від "біоробота", тільки "я існую" в повній темряві, але жодних відповідей я там не побачив, та і взагалі нічого не побачив, можливо мені там стерли пам'ять, змінили "прошивку", або ж навіть "гравця", що керуватиме цим "персонажем", та тільки все це залишається всього лише гіпотезами, що практично нічим мені не допоможуть...

• Відповісти
• з цитатою

8 11:13, 20.09.2018 Відповідь на 7 от Fatuus

Чисте знання - це ні нащо не схоже. Коли воно відкривається не існує жодних сумнівів чи міркувань. Після "від*єднання" може з*явитися ейфорія від усвідомлення що ти і є це знання... Але спочатку "я існую". Це лише перша сходинка. В ній нема відповідей. Вона сама лише перша але дуже важлива відповідь на питання "Хто я?".Вхід в стан "я існую" повинен стати автоматичним для здійснення наступного кроку. Мені цей стан теж відкрився випадково, але знадобилися зусилля, щоб потрапляти в нього за першим бажанням. Та це ніщо коли мета - відповідь, яа здатна надати сенс існуванню.Без цього не можливо осягнути час. просір і вічність.
Відносно публіки - то це мене не турбує Питання яке ми обговорюємо, цікавить 0,0001% присутніх на Земі людей. Всі інші знають у що треба вірити. Їм думати ніколи...

• Відповісти
• з цитатою

9 20:31, 20.09.2018 Відповідь на 8 от Благодійник

"ти і є це знання"
— Без всякого "від'єднання" не виключаю такого варіанту, в мене були подібні припущення типу, що світ "створений з нічого" насправді і є "ніщо". Або навіть "слово" (яке "було спочатку") = "інформація" = "знання" (нехай так) = "програмний код". Тільки чи дійсно всім є куди "від'єднуватися"? А якщо я просто "NPC" — персонаж без гравця, що керується заздалегідь написаною програмою? Та і які б не були інші сумнівні версії, але навіть слово "Сонце" мабуть не випадково є те саме, що "Це Сон"... Аналогічно, своїм примітивним "машинним мисленням" прийшов до висновку, що об'єктивно ніякого "сенсу буття" не існує і існувати не може... І чи стане мені легше, після відповіді на питання "хто я"? Колись мене всеодно "від'єднають" назавжди від цього "персонажа"...

• Відповісти
• з цитатою

10 08:03, 23.09.2018 Відповідь на 9 от Fatuus

"ти і є це знання" Повторюю, це лише побічний єфект, що може виникнути при здоланні першої сходинки. Друга сходинка буде подолана, коли з усвідомлення "я існую" буде виключено "я".Коли цей стан стане "стійким", стане можливим "під*єднання".Це не матиме вигляду відповідей на запитання. Це буде усвідомлення необхідного знання. Не існуватиме той хто запитує. Не існуватиме той хто дає відповіді. Стане зрозумілим звідки і навіщо з*явилося "я". Відкриється сенс існування. Та це лише початок...
Чи стане легше? Уявіть, що в руках опинилася чарівна гілочка, яка здатна розпилювати на електромагнітні коливання усі "Ваші" проблеми.
Усвідомити"хто я" - значить прокинутись

• Відповісти
• з цитатою