Как дать отпор предполагаемой свекрови ?
- 21.04.15, 14:34
Из всего она делает истерику, затем заявляет сынуле, что у нее от меня давление поднялось.
Намедни сдох его кот, и вся прихожая завалена разной обувью. Но! Мои тапочки эта ***** прячет ежедневно, да так тщательно, что ее сын ходит босиком, отдав мне свои. И лучше не не спрашивать где. Или с невинным видом швыранет с очередной нычки, с воплями, Как можно не увидеть?
Или затеет скандал на весь вечер...
Я никогда не выйду замуж.....За свою жизнь встречала терпимых свекровей штуки две-три. У них было не меньше трех детей и внуки.
Намедни сдох его кот, и вся прихожая завалена разной обувью. Но! Мои тапочки эта ***** прячет ежедневно, да так тщательно, что ее сын ходит босиком, отдав мне свои. И лучше не не спрашивать где. Или с невинным видом швыранет с очередной нычки, с воплями, Как можно не увидеть?
Или затеет скандал на весь вечер...
Я никогда не выйду замуж.....За свою жизнь встречала терпимых свекровей штуки две-три. У них было не меньше трех детей и внуки.
Питання закрите
3
Повернутися до відповідей
ДикийБезобраз
16:08, 29.04.2015
Пробачте, за мої п'ять, проте, навіщо вам така болячка? Як чоловік не може(читай: не хоче) поставити своє мамцьо до порядку, то і жити будете весь час втрьох, навіть, коли її поруч не буде. Розумію: серцю, там, не накажеш, года ідуть... В першу чергу в нього має з'явитися бажання відстоювати свій вибір, а мамці - скоритися.
Зі свого досвіду скажу одразу: вона не скориться. Притихне, вичікуватиме, проте... І чоловіка перевиховать, щоб самостійним став - теж малоблагодарне діло(сам "перевихований",подяка першій, проте, бунтар в мені просто спав). А, якщо, після 30 все ще безумовно слухається маму, то і до смерті не перестане шукать собі відмазки.
Vivyenn
1 20:32, 20.05.2015
Дело говоришь....
ДикийБезобраз
2 17:33, 21.05.2015 Відповідь на 1 от Vivyenn
Кажу ж: своєю кров'ю проплачено за досвід.
За першої дружини в нас з матір'ю була третя світова з гонкою озброєнь і нашестям іншопланетян вкупі. Тоді я зрозумів, що за свободу варт боротись. Коли досягли припинення бойових дій, то й ми з дружиною змогли зрозуміти, що таки без боїв характери в нас не сходяться Ми навчились воювати, проте не вміли мирно житти.
Зараз інша сім'я і в моєї матері, спочатку, знов були з'явилися наполеонівські плани. Після доброго одкоша, син в неї - гад повзучий, а невістка - сонечко ясне. Чогось такого і Вам бажаю ;)