Потрібно дуже терміново підготувати комплексне практичне

Виконайте
стилістичний аналіз поданого тексту за схемою.



Схема
повного лексико-стилістичного аналізу тексту



1. Виразне читання тексту.



2. Стиль та підстиль.



3. Лінгвістичний коментар
(словникове пояснення незрозумілих, маловживаних, застарілих, спеціальних слів
і висловів, граматичних явищ та ін.).



4. Характеристика лексики з
погляду сфер уживання (загальновживана, спеціальна), активності / пасивності.
Визначення ролі цих лексичних засобів у тексті.



5. Стилістично нейтральна і
стилістично забарвлена лексика. Її роль у тексті.



6. Стилістичні функції та прийоми
введення у текст синонімів, антонімів, омонімів, паронімів.



7. Особливості функціонування
багатозначних слів.



8. Роль запозичених слів.



9. Значення лексичних засобів для
вираження теми та ідеї твору.



Після похмурої темної
ночі, в котру не переставав хлюскати лапастий дощ, розливаючи великі
річки-озера по землі, починало світати. Крайнебо жевріло рожевим огнем; горіло
і миготіло ясним полум’ям. Серед того зарева стовпом стояла кривава попруга і
переписувала його надвоє.



Повітря ні ворухнеться:
стоїть і мліє; усюди тихо, німо, – здається, немов



світ, затаївши в собі
дух, дожида чогось… Але ось пройшла хвилина … друга… З-за землі, на кривавій
попрузі неба скочила невеличка іскорка; довга променяста стяга протяглася від
неї над землею; далі викотивсь серп огненного кільця – і пучок світу поливсь,
розливаючись по горах, лісах, по високих будівлях. Далі все більше та все
більше випливав з-за землі широкий серп, мов хто невідомий підсував з того боку
гаряче іскристе коло. Ось і все воно випливало – чисте та ясне, граючи своїм
світом, застрибали його променясті голки по землі; заграли ясні іскорки по
росі; розстилались лягали різні кольори по воді. Світ зрадів, празникуючи своє
величне свято. Синє, глибоке небо розгортало своє безкрає поле, немов казало:
котись по мені куди хоч і як хоч, – я буду розстилатись, розрівнюватись перед
тобою, щоб не було тобі ні впину, ні перегороди! І справді, на йому не було ні
плямочки, ні смужечки – чисте, високе, глибоке! На другому кінці стояв тільки
місяць, – блідий, похмурий; мов старий лисий злодюга, він тупцювавсь на одному
місці, боязко блимаючи своїми темними плямами на сонячне ясне обличчя, і дедалі
все бліднів та зникав, мов розтавав від гарячого лизання довгих променястих
язиків…



                                                                                                                          
П. Мирний

Вопрос закрыт

0